Цей твіт - про мого брата-близнюка. Сьогодні я дізнався цю страшну новину, і досі не можу повірити, що його немає. Здається, що відірвали частину тебе самого. Він був для мене прикладом і підтримкою одночасно. Ми завжди підтримували одне одного, навіть без слів. У близнюків є потужний зв’язок - ти відчуваєш його присутність навіть здалеку. Я останній раз бачив його, коли він зустрічав мене на еваку. Посміхався. Ми ще пожартували, хоч я вже не зовсім розумів усе. Він пішов у 15 років у військовий ліцей, потім - академія. Все життя працював над собою, ріс, навчався, був моїм орієнтиром. У 2022 році отримав важке поранення, попри це дослужився до капітана. Ми росли разом, жили разом, сміялися, сварилися, ділили кожен момент. Тепер слово «разом» ранить - бо разом вже не буде. Іноді здається, що він поруч - у спогадах, у жестах, у дрібницях, які ми робили разом. Але біль від розлуки неможливо описати словами. Він завжди буде частиною мене. Коли настане мій час - я знаю, хто мене зустріне. Як тоді, після еваку. Твій брат Стас.