Маю вкрай змішані почуття щодо тенденції в спільноті одразу після сертифікації йти на 3й ступінь і за 1.5 роки і самим супервізувати.
Я раніше крінжувала з правила «між захистом кандидатської та докторантурою має пройти 5 років», та може,у цьому випадку було б і не зле не спішити
Тільки переборола обсесію купити в кабінет пісочницю, бо офлайн-роботу з дітьми в Ха з очевидних причин скоро все одно доведеться згортати.
Так ні, тепер вилізла нова одержимість - шукати на olx лялькові будиночки і думати, як би класно вони зайшли для ігрової терапії.
Йбн рсн
Дивовижно, як неймінг здатен передбачити «долю» продукту.
От назвали серіал «Це нікому не потрібно» і правда - вже на 2му сезоні (і тим паче на 3му з його згадками «хорошої знайомої квіткарки з санкт-пєтєрбурга» і «російського гала-фестивалю») довели - це правда нікому не треба
загадка рівня «Що?Де?Коли?»: зрозуміти - це у людини такі дорогі ✨нішеві✨парфуми, чи вона просто виступила в лайно.
В чому впевнена точно: обидва факти про гроші
Цей день настав - відчула щирий сум за одногрупниками з другого ступеня навчання гештальту.
А ви кажете - стокгольмського синдрому не існує 😀
Після чотирьох місяців активного рілсо-робства у спробах хоч якось розшевелити професійний акаунт в інсті визнаю свою повну і беззаперечну поразку перед світом блогінга.
У самурая немає мети, лише ахуй
Харків, черга в ветеринарці. Заходить військовий і звертаючись до дівчат на рецепції серйозним тоном: «Дівчат, тут треба терміново допомога, у нас 300-й!» і дістає майже з-за пазухи кошеня зі зламаним хвостом.
Кошеня грізно і недовольно на всю клініку «Няв!».
Вся черга: 🥰🥹🥹
Дуже хотілося б, як казав мій дід, «форсити» (себто гордо нести/вимахуватися) нейровідмінністю. Але у доступі є тільки кПТСР 🤷♀️
прикрою помилкою було вдягати зручне старе взуття йдучи на пошуки нового.
Бо мало того, що я (зі своїм вузьким, але 40,5 -41 розміром) - Попелюшка від хоббітів.
Так ще й «та нашо мені взагалі нове, коли є рідненькі зручні м-таківські кроси- буду в них ще 10 год льотать» 🤦♀️
Люблю насичені клієнтські дні.
Виходиш з однієї сесії: «я хороший терапевт».
З наступної: «я гівняний терапевт».
Після третьої: «в принципі нормальний, а інше доберем додатковим навчанням, супервізією і спробою відчепитися від себе».
І так по колу.
Гра, в яку неможливо виграти🤦♀️
Френдшіп ендед віз «очі-ліхтарики».
Тепер нарешті перекладена українською «Принцип Мата Харі» від Ассії Аххат із май бест френд🥳
З одного боку велике двоспальне ліжко та окремі двоспальні ковдри для кожного в парі - хороша інвестиція в якість сну.
З іншого - похід в Юск за новими комплектами постілі (бо їх треба вдвічі більше) щоразу відчувається як мем «стався фінансовий удар»
Іноді я засмучуюся, що не молодію.
Але потім згадую, що не молодіє і Джош Гартнетт, їф ю ноу вот ай мін 🥰
Спочатку обурюються, що гештальт критикують, а потім з серйозним обличчям пишуть статтю в увожаємий журнал, що варто розглядати сесію з клієнтом як «хайку/музичну фугу».
Не здивуюся, якщо після того КПТшники не лише жартувати не перестануть, але й ще плювати в обличчя почнуть🤦♀️