я загалом людина, яка геть не вміє ні жалітися, ні відмовляти комусь у чомусь, а в роботі я взагалі безвідмовна, тіпа, треба до ночі сидіти і шось робити - ну значить сидітимемо, бо а шо ше
того уявіть яка мені пизда, якшо я наважилась сказати начальнику "піздєц, уже не вивожу"
маю канєшно талант знаходити інтересних людей, познайомилась на місці прильоту з дядьком відставним полковником, який дуже здивувався, шо я сама тягну кілька листів дсп, а не запрягла поліцаїв, які шашечку на в'їзді до штабу охороняють втрьох
лишив номер, сказав "звоніть якби шо"
шо ж, у будинку, де ми жили до 2025, я славилася тим шо я сама умна і відчитую інших, тепер у мене мабуть буде така слава і тут) в чаті дому обговорювали, що якісь підлітки розвели срач в під'їзді, а на зауваження нахамили, і хтось виліз з "та це навєрно переселенці якісь"
