Польща вільна, бо Україна вільна. А Україна вільна і бореться за свою свободу, бо Польща вільна. Ми вдячні нашим польським братам, друзям і соратникам за неймовірну допомогу Україні від перших днів російської агресії. Але саме між друзями має бути відверта, чесна і прозора розмова. Взаємна повага – до українців і поляків, до внеску кожного в наші відносини – є основою не просто співіснування, а нашого союзу. Саме тому я засудив взаємний «зорепад орденів»: одне неправильне рішення не можна виправляти іншими. Так само маємо вирішити складні історичні питання. Не політичними гаслами і спекуляціями, а правом і фактами. Я запропонував укласти між Україною та Польщею міждержавну угоду про створення спеціального юридичного механізму розслідування злочинів проти поляків та українців, із встановленням конкретних злочинців, доказів їхніх дій і конкретних жертв. Злочини вчиняють не організації, а конкретні люди. Злочини мають прізвища. Жертви мають прізвища. А політики мають гасла. Нам треба встановити справедливість. Україна не зможе стати членом ЄС і НАТО без підтримки Польщі. Я знаю про побоювання в Польщі, що членство України в ЄС створить проблеми для польського аграрного сектору. Я бачу не проблему, а величезну можливість. Сукупний агропродовольчий експорт Польщі та України вже сягає близько $90 млрд. Ми працюємо на різних ринках і з різною доданою вартістю. Об’єднання наших можливостей здатне суттєво збільшити експортний потенціал обох країн. Те саме стосується ВПК. Спільне виробництво зброї, необхідної сьогодні для захисту і України, і Польщі, може створити величезний економічний та стратегічний потенціал для наших держав. Сказав про це у виступі на конференції Польсько-української господарчої палати. У Польщі та України є сильне спільне майбутнє. Чим більше ми об’єднані, тим сильніші й успішніші. youtu.be/09stCpl-Yqo

Без американської допомоги ми б не вистояли. Тому ми вдячні як демократам, так і республіканцям за сильну та непохитну підтримку. Сказав про це під час зустрічі в Києві з делегацією радників та помічників конгресменів США, які безпосередньо працюють над питаннями законодавства, оборони, національної безпеки та зовнішньої політики. Ключовою темою зустрічі, яка відбулася спільно з @AtlanticCouncil, була необхідність збереження двопартійного консенсусу щодо допомоги Україні. Вдячний нашим партнерам за цю зустріч і обговорення важливих тем, серед яких питання подальшого посилення санкційного тиску на росію; надання військової допомоги, зокрема посилення протиповітряної оборони, зброї дальнього радіусу дії, даних розвідки та супутникового зв’язку, а також збереження міжнародної підтримки України.

Незалежність України – одне з найбільших досягнень сучасної історії: Арсеній Яценюк, Девід Петреус та члени Ради безпеки @ksfopenukraine у спільній статті для @WSJ 24 серпня Україна відзначає тридцять п’яту річницю відновлення своєї незалежності. За ці тридцять п’ять років Україна зазнала надзвичайних змін: з маловідомого фрагмента радянської імперії вона перетворилася на державу, яка стала глобальним символом боротьби за свободу та наріжним каменем євроатлантичної безпеки. Будучи дуже важливою для України, ця річниця є й частиною набагато ширшої історії про те, як змінився світовий порядок за ці три з половиною десятиліття. Ми пройшли шлях від ейфорії після краху радянського тоталітаризму, який багато хто вважав останньою в’язницею народів, до жаху російського тоталітарного реваншизму проти України та спроб зруйнувати міжнародний порядок. Ми пройшли шлях від самозаспокоєння, що ліберальний міжнародний порядок переміг раз і назавжди й ми є свідками «кінця історії», до болісного усвідомлення, що авторитаризм досі утримує свою владу над народами. Ми пройшли шлях від ілюзії, що людство назавжди залишило позаду глобальні війни, до суворої перспективи третьої світової війни, яка може охопити континенти й матиме руйнівні глобальні наслідки. Ми вірили, що визначальною метафорою нової епохи стане падіння Берлінської стіни. Насправді ж визначальною метафорою цієї нової епохи є наснажлива, рішуча й інноваційна оборона Україною своєї свободи й непрямо – оборона Україною Європи та Північноатлантичного Альянсу. Україна показала світу, на що здатна нація, коли відмовляється підкорятися кровожерливому іноземному режиму і готова боротися за свою свободу та саме існування як незалежної держави. Здобуття та збереження незалежності сучасної України є одним із найбільших досягнень сучасної історії, поряд із 250-річчям незалежності США, створенням Європейського Союзу, возз’єднанням Німеччини та розширенням об’єднаної Європи. Тридцять п’ять років незалежності сучасної України не обійшлися без внутрішніх викликів, зокрема корупції, дисфункцій та певних інституційних патологій, які нація успадкувала від радянської системи. Проте країна постійно намагалася усунути ці недоліки. Хоч ці тридцять п’ять років і були часом складними та недосконалими, вони уособлюють надію, що нації можуть здобути незалежність та справедливість. Вони демонструють, що, об’єднавшись, волелюбні народи здатні захищати цивілізований міжнародний лад. Досвід України також виявляє суворі реалії, з якими мають зіткнутися західні політичні лідери та суспільства. Насамперед, ми маємо відкинути ілюзію, що війна Росії проти України відбувається десь далеко, за межами Європи та кордонів НАТО. Україна – на передовій, але це війна проти Європи та НАТО, яка ведеться на європейській землі. Ми маємо також відкинути ілюзію, що цю війну можна якимось чином миттєво припинити або що мир настане швидко. Єдиний справжній шлях до миру лежить через перемогу України та максимальну оборонну мобілізацію об’єднаної Європи й об’єднаного Трансатлантичного альянсу – мобілізацію, яка переконає агресора, що Україна ніколи не капітулює і що є готовність застосувати силу проти будь-якого нападу на нашу колективну безпеку, безпеку НАТО та України. Ми маємо відкинути ілюзію, що Росія може змінити свій агресивний історичний курс без відповідальності та спокути за свої злочини. Західні лідери часто поводяться так, ніби тоталітарні режими погодяться на мирне співіснування у відповідь на західні поступки та пасивність, але цього ніколи не станеться. Рецепт демократичної перемоги має багато складових. Однак найважливіші з них очевидні: безумовна підтримка України; її чіткий шлях до членства в НАТО та Європейському Союзі; розподіл навантаження між США та їхніми європейськими союзниками в рамках НАТО; інституційна реформа Європейського Союзу, яка не дозволить Росії, Китаю та їхнім маріонеткам чи симпатикам паралізувати європейську свободу; а також боротьба проти когнітивної війни ворога (як-от кампанії з дезінформації), метою якої є роз’єднати нас, пробудити приховані страхи та локальний егоїзм і відволікти нашу увагу внутрішніми конфліктами. Україна не починала цю війну. Наш спільний ворог розпочав її проти України в той момент, коли Захід переконав себе, що епоха авторитаризму добігла кінця. Початок фізичної агресії у 2014 році мав би зруйнувати цю надію. Цю війну неможливо виграти вчорашніми методами. Її можна виграти лише завдяки креативності, стійкості та уяві, які Україна демонструє щодня своїми інноваціями у сфері оборони, інженерним генієм, стійкістю суспільства та наполегливістю – і все це стало можливим завдяки підтримці європейських партнерів та партнерів із НАТО. Тридцять п’ять років української незалежності – це велика перемога, особливо з огляду на боротьбу останніх 12 років. За сучасною Україною стоїть понад тисяча років історії – спадщина, не менш видатна, ніж її сучасний тріумф у боротьбі проти безжального агресора. Боротьба України проти російського вторгнення – це не ізольований регіональний конфлікт, а вирішальна оборона західного демократичного ладу. Підтримка України з боку союзників є надзвичайно важливою, але в епоху авторитарної агресії Захід повинен робити більше, ніж просто надавати зброю та допомогу. Він повинен навчитися бути таким же рішучим і винахідливим, як Україна. Ці уроки мають життєво важливе значення для вільного Києва та виживання української нації. Арсеній ЯЦЕНЮК Голова Київського Безпекового Форуму; Прем’єр-міністр України у 2014–2016 роках Адмірал Роб БАУЕР Голова Військового комітету НАТО у 2021–2025 роках; Член Ради Безпеки Київського Безпекового Форуму Посол Курт ВОЛКЕР Спеціальний представник США з питань України у 2017–2019 роках; Член Ради Безпеки Київського Безпекового Форуму Данило ЛУБКІВСЬКИЙ Заступник Міністра закордонних справ України у 2014 році; Член Ради Безпеки Київського Безпекового Форуму Генерал Девід ПЕТРЕУС Командувач Центрального командування Збройних сил США у 2008–2010 роках; Директор Центрального розвідувального управління у 2011–2012 роках; Член Ради Безпеки Київського Безпекового Форуму Адмірал сер Ентоні Девід РАДАКІН Начальник Штабу оборони Великої Британії у 2021–2025 роках; Член Ради Безпеки Київського Безпекового Форуму Тааві РИЙВАС Прем’єр-міністр Естонії у 2014–2016 роках; Член Ради Безпеки Київського Безпекового Форуму Раміна ШУТ Директорка Фонду Арсенія Яценюка @FundOpenUkraine Наталія ЯРЕСЬКО Міністерка фінансів України у 2014–2016 роках; Членкиня Ради Безпеки Київського Безпекового Форуму. wsj.com/opinion/ukraine-cele…