Я почуваюся ображеною дитиною. Завжди був переконаний, що GTA — ігри для бидла. Але поруч GTA VI замовив солдат, із яким ми тримали фронт під Гуляйполем і пройшли в коопі та окопах не один десяток ігор. Я не знаю, як коректно передати мою емоцію, але справді хочеться бігати і кричати, як мені похуй на цю гру. Та правда в тому, що зовсім навпаки. Мене травмує те, що іншим весело без мене.
16
154
20,376
Саме для цього і потрібне грошове забезпечення миколослужбовця. Ну і якраз на це його і вистачає. )))
16
579
Вмістожер 323 — ПРЕКРАСНА МИТЬ
⚡️⚡️⚡️⚡️⚡️⚡️
На першу колію від перону проводиться посадка на потяг трансконтинентального сполучення номер 086 «Гайптрейн». Нумерація вагонів з південно-західного боку вокзалу. Пасажири, поспішайте. Це найсвіжіший і найважливіший «Гайптрейн» у вашому житті.
⚡️⚡️⚡️⚡️⚡️⚡️
Подкаст доступний тут:
📺 YouTube – bit.ly/48iDgE5
🎧CastBox – bit.ly/4jcQg4e
💰Patreon – bit.ly/4zfBChD
🍏iTunes – bit.ly/vmistozher2
#вмістожер
4
196
Обрав на WTG мої ігри року з тих, у які грав цьогоріч. Ви теж можете проголосувати за ваші ігри отут: wtg.com.ua/game-of-the-year
3
310
Вмістожер 322 — БАНДЕРАПАВЕР
⚡️⚡️⚡️⚡️⚡️⚡️
Напередодні зими ми подбали про енергетичну автономність. Бо знеструмлення — не підстава переривати вмістожерство.
⚡️⚡️⚡️⚡️⚡️⚡️
Подкаст доступний тут:
📺 YouTube – bit.ly/4ehhgga
🎧CastBox – bit.ly/3X7Hbkz
💰Patreon – bit.ly/3Wt3KQv
🍏iTunes – bit.ly/vmistozher2
#вмістожер
8
246
А ви читали український постапокаліптичний мальопис «Плющ. За стіною»? Я ось прочитав і дуже потішився з того, що Андрій Дяків повернувся до мальописного ремесла.
Цей мальопис існує у всесвіті роману «Плющ» Саші Буля. Але розповідає повністю незалежну історію. Тобто роман можна і не читати, але ви себе дуже сильно окрадете, якщо відмовитеся від такого задоволення.
Перший випуск (а вийшло вже три) знайомить нас із трійцею горлорізів, що виконують криваве доручення одного із ватажків поселення у постапокаліптичній Україні, яку світ обніс бетонною стіною і відрубав зв’язок.
Бруд, цицьки, знавіснілі пси, мерзенні люди, автомати і нульова емпатія — оце світ, до якого нас запрошує Саша Буль і Андрій Дяків. І хоч за змістом це дуже похмурий мальопис, але малюнок у ньому несамовито соковитий.
Наполегливо рекомендую купувати і мальопис, і роман у нашій сімейно-ветеранській «Коміксарні»: comixarnia.com.ua/?ywcas=1&p…
13
323
З Женьшеню до Коломиї прибула моя колекційка The Sinking City 2, яку я зможу розпакувати колись у відпустці.
Але схоже, що її до мене вже розпакували митники Аркгема.
1
35
1,258
«Плющ» Саші Буля, відомого українського кантрі-співака розповідає про один рік із життя Йони, що народився у постапокаліптичній Україні після того, як усі країни світу об’єдналися і обнесли нашу землю високою нездоланною стіною.
Суворий світ постійно перемелює слабаків. Але попри жорстокість названого батька, зустрінутих розбійників та інших ницих покидьків, Йона спромігся зберегти у собі дещицю любови. Нехай не до людей, але до коней. Адже вітчим навчав хлопця доглядати і виховувати коней. Це було їхнім ремеслом.
Багато в чому «Плющ» наслідує спаґеті-вестерни. Тут постійно відчувається атмосфера громадянської війни у США, ковбойські вайби, прерії, перекотиполе і коні-коні-коні — основні рушії процесів у замурованій Україні.
О і хоч людина людині вовк, але світ «Плюща» — це мальовнича здичавіла Україна. Тут життя продовжується попри те, що люди викошують одне одного. І сліди гріхів минулих десятиліть та руїн уже непридатних до життя міст постійно оповиває всюдисущий плющ.
«Плющ» — це історія про ізоляцію і байдужість, викручену на 1000%. Ми з вами відчуваємо це зараз на своїх шкурах. А що якби від нас і справді відвернулися не лише наші союзники, а й наші вороги? Хіба ж ми не почали би гризти горлянки одне одному? Саша Буль ставить ці питання, але не дає на них легких відповідей. А натомість пропонує разом із персонажами подивитися на небо, відчути повівання вітру на щоках, який несе надію, що завтра буде день і може буде їжа. Іноді людині більшого й не треба.
7
298
Зараз перебуваю у легкому шокови від Final Fantasy VII Rebirth. Вона по факту є такою, якою мені себе продавали Зельди.
Дуже приємний відьмакоїд, який просто фантастично працює і виглядає на Switch 2.
1
21
1,799
Вмістожер 321 — МИ РОБОКОПИ
⚡️⚡️⚡️⚡️⚡️⚡️
Як купувати ігор без власних грошей? Чому усі ми трохи робокопи? Як саме і коли настане кінець світу? Чи не час реєструвати релігію офіційно? На ці та інші питання ви не знайдете відповіді у сему випуску Вмістожера.
⚡️⚡️⚡️⚡️⚡️⚡️
Подкаст доступний тут:
📺 YouTube – bit.ly/4hUfoML
🎧CastBox – bit.ly/3TLWajb
💰Patreon – bit.ly/4i6Y0D8
🍏iTunes – bit.ly/vmistozher2
#вмістожер
2
146
Трохи озвучую аніме. Рекомендую подивитися «Котодракона». Збіса затишне фентезі про дракона, що відчуває себе котом.
instagram.com/reel/Dejeqjui1…
Почала випадати оця реклама Megogo Books. Особливо приємно бачити припис «Скоро закінчується».
Тож покваптеся замовити мій роман «І порву буття сукно», доки не закінчився.
Ліпше напряму з нашої ветерансько-сімейної «Коміксарні»: comixarnia.com.ua/all-produc…
Мало яка книжка може справді налякати. Викликати відразу, змусити хвилюватися за персонажів, тремтіти від лютої несправедливости — так. Алан Мур і Джейсен Барровз у трилогії коміксів «Провидіння» зробили так, аби нам було по-справжньому страшно навіть по закінченні читання. І наративами своїми книжка інакшить читача, мов проникна радіація, мутаген чи російська пропаганда.
У третьому томі «Провидіння» відбувається дивне, але дуже очікуване завершення творчих досліджень пана Чорного. Він нарешті знайшов свого улюбленого сучасного йому автора Говарда Філіпса Лавкрафта і провів із ним чимало часу, аби підштовхнути до його найпродуктивнішого року.
Третій том коміксу «Провидіння» не лише завершує сюжетну арку протагоніста, який став живим свідком усіх найхимерніших і найнезбагненніших чудасій, описаних згодому у оповіданнях і повістях Лавкрафта. Власне з його пригод, якщо вірити Алану Муру, і було почерпнуто матеріал для тієї похмурої космологічної прози, якою дивак із Провіденса продовжує збурювати уяву поціновувачів жахливої фантастики навіть через сто років після писання.
Цей комікс робить із творів Лавкрафта таку ж містифікацію, як сам Лавкрафт зробив із «Некрономіконом». І навіть це у «Провидінні» має своє тлумачення, яке з новою силою змушує вірити у реальність того магічного ґримуару авторства божевільного араба.
Головний для мене жах із творів Лавкрафта — це відчуття проникнення у нас і наш світ незбагненної величної сутности із далеких зірок. Чомусь це ніколи не відчувалося, як історії про прибульців. І це ніколи не було містикою про демонів, привидів, вампірів. Інтервенти з творчого виміру Лавкрафта завжди були непояснюваними і без зрозумілої нам мотивації. У «Провидінні» можемо засвідчити саме таких інтервентів і зіштовхнутися із перемогою зла. Але воно не тріумфує. Бо хіба ми тріумфуємо, коли просто продовжуємо наше снування, переконуючи себе, що розуміємо щось у цьому світі.
Алан Мур перериває коміксову частину оповіді уривками зі щоденника пана Чорного. Ця писанина молодого вразливого чоловіка, на чию долю випало занадто багато випробувань, — це і підручник досвідченого письменника, і рефлексія на події із попередніх фреймів, і посилення містифікації через яке ти вже не впевнений, що читаєш саме розважальний твір від іменитого автора. Може це справді факсиміле зі загального зошита, який пронісся до нас крізь бурхливе двадцяте століття і зараз продовжує свою поінакшувальну дію на психіку людей, а відтак і на сам Усесвіт, адже людина є мірилом усього?
Перед завершенням усього циклу, до нас повертаються герої вступного тому «Неономікон», де у нашому часі відбуваються події і явища, немов натхненні оповіданнями Лавкрафта, і ними зацікавлюється ФБР. Але закінчується це для агентів дуже і дуже кепсько. Уцілілі персонажі того тому збираються наприкінці історії, щоби разом засвідчити і підштовхнути народження, переродження і вимирання. Але чого чи кого саме? Сон думки породжує чудовиськ. А кого породжує сон самого Всесвіту, зануреного у самопізнання?
Останній розділ читати було дуже некомфортно. Мабуть «Провидіння» найбільше наблизилося до того, що хотів у прозі описати Лавкрафт. Автор Алан Мур і художник Джейсен Барровз не лякають нас сценами жорстокого насильства, хоча вони присутні. Вони не показують нам лиходія із своїми намірами панувати чи когось вбити з релігійних чи політичних міркувань. Те, що відбувається зі світом людей у «Провидінні» — це глобальна непоборна метаморфоза, яка ймовірно сталася також і через нас, бо ми надто захоплювалися творчістю Лавкрафта. Але як не дивитися зачаровано на неосяжну іносвітню сутність, для опису якої не може існувати слів у людських мовах?
Замовити цей та інші томи «Провидіння» можна у нашій «Коміксарні»: comixarnia.com.ua/all-produc…
4
183
Не хочу нікого лякати, але всі, хто нині живі, помруть не від старості. Тож біжіть дивитися «Діґґера», доки ще можете бачити. Це наша остання розвага.
Вмістожер 320 — ҐЕЙСЬКЕ ПОБАЧЕННЯ
⚡️⚡️⚡️⚡️⚡️⚡️
Чому солдати ходять парами на один і той же фільм п’ять разів поспіль? Як усесвітня саморефлексія позначається на придбанні відеоігор? Чи не пора перевіритися у психіатра? Досліджуємо ці питання у новому випуску Вмістожера.
⚡️⚡️⚡️⚡️⚡️⚡️
Подкаст доступний тут:
📺 YouTube – bit.ly/4rPoQ7m
🎧CastBox – bit.ly/4dm7Gs3
💰Patreon – bit.ly/4hI8E2S
🍏iTunes – bit.ly/vmistozher2
#вмістожер


















