От мені цікаво. Ти ставиш адекватну людину на складну і стратегічну посаду (скоріш за все, не з власної волі), але не даєш їй нормально сформувати команду, не підтримуєш кадрових рішень, залишаєш призначення в.о. І який результат ти очікуєш? Яка мета? Через кілька місяців зняти як Федорова типу нічого не досягнув? І повернути папєрєдніка? Виглядає, як створення умов, де людина формально відповідає за результат, але не має повного набору інструментів для його досягнення. Колишній ГК, за його словами, передав «наступаючу армію». Але успіхи окремих підрозділів на окремих ділянках не достатньо, щоб назвати армію наступаючою. Насправді стан у війську і на фронті близький до значення «критичний». Новий ГК отримав не чистий аркуш, а величезну кількість накопичених проблем. І, наскільки можна судити, не отримав нормальної передачі справ. Війна — це складна система. Тут немає одного генерала, одного міністра чи одного рішення, яке все виправить. Є планування, мобілізація, підготовка, резерви, забезпечення, виробництво, управління, технології, люди і ще десятки речей, які мають працювати одночасно. Тому якщо ми ставимо людину відповідальною за зміни — давайте дамо їй мандат на ці зміни. Люди, які погоджуються зайти в таку систему й взяти на себе тягар відповідальності , у нас не так багато. Тим більше, розуміючи ризики і ким тебе зроблять в кінці кінців. Мабуть саме через створення подібних умов, зневаги, усунення конкуренції і обкладання себе нашептувачами і породило брак ціннісних кадрів, що змушують робити перестановки з міністерства в посли та рнбо і унеможливлюють заповнення ключових посад спроможними. Може вже тут пора протерти очі і забути про перемогу у вигаданих на найближчий час виборах і все таки присвятити свої рішення виживанню країни? Чи ще ні?