Починаючи серію публікацій «Медицина в умовах великої війни», ми поставили собі за мету зафіксувати дані, порівняти їх із досвідом попередніх конфліктів, показати прогалини в доказовій базі та винести свої напрацювання на фахову критику. За цей час ми опублікували 16 статей українською та англійською. Ми розповіли про статистику надходжень на Role 2 та амбулаторний прийом у зоні бойових дій, про акустичну травму, лапароскопію на передовому хірургічному етапі та лабораторні дослідження. Окремо писали про турнікет-синдром, гемотрансфузію та банк крові, санітарний контроль, підготовку медичного персоналу і такмед, а також про два види евакуації — на НРК та прицільну медичну. Розповіли і про те, як виглядає допомога на полі бою очима самих поранених. Найважливіше, що ми можемо робити, окрім самої допомоги пораненим, — це збирати та аналізувати дані. Без даних неможливо зрозуміти, які практики в цій війні працюють, а які потребують перегляду. Статистика дає нам можливість покращуватись самим та формувати доказову базу для вдосконалення протоколів і настанов. Ця серія — наша спроба впорядкувати хаос війни там, де ми це можемо: у військовій медицині. Дякуємо всім, хто читав, коментував та ділився зворотним зв'язком. Ми продовжуємо збирати дані та надавати допомогу. Усі матеріали серії «Медицина в умовах великої війни» шукайте за посиланням - telegra.ph/Medicina-v-umovah…

Після передового хірургічного етапу шлях пораненого лише починається: госпіталь, ще один госпіталь, цивільна лікарня. Кожна проміжна ланка — це втрачений час, дискомфорт для пораненого, нова лікарняна флора та інфекційні ризики. Для поранень очей і ушкоджень судин саме час визначає, чи вдасться зберегти зір або кінцівку. Прицільна медична евакуація дозволяє оминути проміжні етапи і доставити пораненого з Role 2 безпосередньо до профільної лікарні. Ми проаналізували випадки прицільної евакуації, ініційовані Першим медичним за рік, і порівняли їх із міжнародними даними про пряму доставку до спеціалізованих центрів. У новій публікації рубрики 1med.journal розповідаємо: — як працює механізм прицільної евакуації; — яких поранених найчастіше скеровують на «прицілку» і як виглядає типовий поранений; — чому для травм кінцівок, опіків і поранень очей кожна година має значення; — що, на нашу думку, потрібно вдосконалити, щоб механізм працював для всіх, хто його потребує. Посилання на статтю - telegra.ph/Najkorotshij-shly… Посилання на всі матеріали серії - telegra.ph/Medicina-v-umovah…

Аналіз лікувального процесу Role 2 дає нам розуміння, яких компетенцій потребують хірурги, яке обладнання слід пріоритезувати і які запаси крові потрібні на передовому хірургічному етапі. Проте найважливіше, що ми можемо робити сьогодні, окрім самої допомоги, — документувати кожен випадок для вдосконалення міжнародних настанов та протоколів. Ми зібрали і проаналізували дані про поранених за рік роботи передових хірургічних відділень Першого медичного та порівняли їх із досвідом попередніх конфліктів. У новій публікації рубрики 1med.journal розповідаємо: — як розподіляються поранені за важкістю та механізмами уражень і чому важкість залежить від механізму; — як «золота година» перетворилась на «золоту добу»; — які оперативні втручання найчастіше виконують на передовому етапі; — чим досвід цієї війни відрізняється від даних попередніх конфліктів. Посилання на статтю - telegra.ph/R%D1%96k-roboti-R… Посилання на всі матеріали серії - telegra.ph/Medicina-v-umovah…

Підготовка з тактичної медицини — перша ланка в ланцюгу виживання пораненого. Від неї залежить, яку допомогу боєць отримає в перші години після поранення і чи потрапить він на наступні етапи надання допомоги. Незважаючи на обмеження зумовлені умовами прифронтової смуги, взвод інструкторів Першого медичного вже рік проводить підготовку для понад 30 підрозділів Сил оборони. Серед курсантів були як досвідчені бійці, які щойно вийшли з позицій, так і ті, хто проходить БЗВП чи адаптаційний курс. Практичний досвід і дані тестувань показують: кількість тренінгів та сертифікатів не означає апріорі, що боєць зможе допомогти пораненому. У новій публікації рубрики 1med.journal розповідаємо: — чому в наших умовах сценарії важливіші за іспити та сертифікати; — чому ми відійшли від стандартних рівнів TCCC і як будуємо наші тренінги; — що таке «шрами навчання» і чому їх складніше виправити, ніж навчити з нуля; — якого зворотного зв'язку бракує системі підготовки і де ми його шукаємо. Посилання на статтю - telegra.ph/Dosv%D1%96d-vikla… Посилання на всі матеріали серії - telegra.ph/Medicina-v-umovah…

Поширеність турнікет-індукованої ішемії кінцівок у жодному з воєнних конфліктів не була такою високою, як під час російсько-української війни. За таких умов, фасціотомія стає рутинним втручанням на Role 2, а оцінка життєздатності мʼязів – клінічним питанням, яке передові хірургічні команди вирішують щодня. Серед наявних методів оцінки життєздатності мʼязів немає такого, який би поєднував достовірність і придатність для застосування біля операційного столу, тож фактичним «стандартом» залишається час ішемії Про часові пороги застосування турнікета дві та шість годин чув кожен, хто проходив підготовку з тактичної медицини. Проте ця градація не є результатом досліджень бойової травми: її успадковано з планової ортопедичної хірургії, де турнікет накладають для знекровлення операційного поля. Ми зʼясували, на чому ґрунтуються часові пороги у настановах TCCC та знайшли сучасні дослідження які називають інші часові рамки. У новій публікації рубрики 1med.journal розповідаємо: — чому жоден із наявних методів оцінки життєздатності мʼязів не валідований для турнікет-синдрому; — як часто макроскопічна оцінка хірурга розходиться з гістологією за даними досліджень; — звідки у настановах ТССС взялися умовно безпечні 2 години та що стоїть за порогом у 6 годин; — як ми застосовуємо контрольовану електростимуляцію мʼязів під час фасціотомії на Role 2. Посилання на статтю - telegra.ph/Turn%D1%96ket-sin… Посилання на всі матеріали серії - telegra.ph/Medicina-v-umovah…

Донорська кров — ресурс, який неможливо замінити в умовах бойової травми. Тому організація і планування банку крові — це невід'ємна складова медичного забезпечення на будь-якому етапі надання допомоги. Як показує практика, це завжди баланс між фактичними потребами, логістичними спроможностями та термінами придатності. У новій публікації рубрики 1med.journal розповідаємо: — чому жодне з 15 наявних визначень масивної трансфузії не підходить для умов Role 2; — які обмеження системи заготівлі крові є в Україні; — що показав моніторинг температур у побутовому, авто- та спеціалізованому холодильниках; — яку модель ми обрали при організації банку крові батальйону. Цей та інші матеріали серії «Медицина в умовах великої війни» шукайте за посиланням - telegra.ph/Medicina-v-umovah…

«Кіл-зона» змінила не лише тактику ведення бою та евакуації, а й умови надання допомоги на полі бою. Коли евакуація з передових позицій триває доби, а подекуди тижні, збереження життя пораненого залежить від того, що вміє він сам і його побратими. На Role 2 ми щодня бачимо результат догоспітальної допомоги, проте сам процес її надання потребує поглибленого вивчення. Тому ми розпочали серію інтерв'ю з пораненими та з тими, хто відповідає за медичне забезпечення підрозділів: від планування та підготовки до проведення евакуації. Метою було побачити допомогу на полі бою очима тих, хто її отримував і надавав. У новій публікації рубрики 1med.journal розповідаємо: — що є основним засобом ураження на сучасному полі бою; — хто і як надає допомогу пораненим до евакуації; — що бійці та інструктори кажуть про підготовку з тактичної медицини; — які рішення вже зараз допомагають пораненим під час пролонгованої евакуації. Цей та інші матеріали серії «Медицина в умовах великої війни» шукайте за посиланнями: Посилання на статтю - telegra.ph/Ochima-poranenogo… Посилання на всі матеріали серії - telegra.ph/Medicina-v-umovah…

Зараз турнікет є засобом першої лінії боротьби з масивною кровотечею з кінцівок, але так було не завжди. Дискусії щодо коректності застосування та самої доцільності використання турнікетів у бойових умовах тривали майже три століття. Причиною тривалого шляху впровадження турнікета був вакуум доказів, який почав заповнюватись лише в другій половині XX ст. Досвід російсько-української війни вже змусив нас переглянути деякі принципи застосування турнікетів, проте окремі негативні тенденції спонукають нас надалі шукати, як мінімізувати небажані наслідки їх використання. Протягом чотирьох років ми збираємо дані про застосування турнікетів за єдиною методологією — шість блоків інформації від догоспітального надання допомоги до етапу Role 2. У новій публікації рубрики 1med.journal розповідаємо: — скільки поранених із застосуванням турнікета потрапляє на Role 2 за межею рекомендованого часу конверсії; — наскільки зросла частота турнікет-синдрому за досліджений період; — як змінився показник морфологічної виправданості застосування турнікетів; — що показала біопсія ішемізованих мʼязів. Цей та інші матеріали серії «Медицина в умовах великої війни» шукайте за посиланням - telegra.ph/Medicina-v-umovah…

Розвиток воєнних технологій під час повномасштабної війни змінив парадигму бойових дій. Широке використання БпЛА призвело до утворення «кіл-зони» — смуги ураження, де евакуація стала надзвичайно складною, а подекуди неможливою. Шукаючи альтернативу традиційним евакуаційним засобам, ми створили «Мауль» — НРК на базі квадроцикла, обладнаний броньованою капсулою для евакуації пораненого. Вже рік ми евакуюємо поранених «Маулем» та щоденно аналізуємо досвід місій — від причин неуспішних місій до профілю поранених, яких він вивозить. У новій публікації рубрики 1med.journal розповідаємо: — чому евакуація на НРК не вписується в усталений поділ тактичної евакуації; — скільки місій «Мауля» закінчуються успіхом і що стоїть за рештою; — якими принципами проведення місій з евакуації на НРК ми керуємось; — який вигляд має типовий поранений, якого вивозить «Мауль». Цей та інші матеріали серії «Медицина в умовах великої війни» шукайте за посиланням - telegra.ph/V%D1%96d-CASEVAC-…

Медицина в зоні бойових дій — це передусім про поранення. Проте існує ще один фактор, який напряму впливає на боєздатність підрозділів — соматична захворюваність. Впродовж шести місяців спеціалісти дванадцяти профілів вели амбулаторний прийом військовослужбовців на трьох локаціях Першого медичного. Ми проаналізували структуру цих звернень, щоб зрозуміти, які фахівці та обстеження реально необхідні у прифронтовій смузі. У новій публікації рубрики 1med.journal розповідаємо: — які шість спеціалістів закривають 90% амбулаторних звернень; — яка частота коморбідності у війську; — в якому випадку доступність важливіша за попит; — яких обстежень нам бракує найбільше і як це змінює тактику лікування. Цей та інші матеріали серії «Медицина в умовах великої війни» шукайте за посиланням - telegra.ph/Medicina-v-umovah…

Поранені з підозрою на проникаючі поранення черевної порожнини — не рідкість на Role 2. За відсутності комп'ютерної томографії вибір у таких випадках зазвичай обмежений: транспортувати пораненого на подальший етап, ризикуючи погіршенням гемодинаміки в дорозі, або виконувати діагностичну лапаротомію. Нетерапевтична лапаротомія — це велика операційна травма, тривале відновлення, інтенсивний больовий синдром і підвищений ризик ускладнень. Інколи це втручання стає більшою травмою, ніж саме поранення. У новій публікації рубрики 1med.journal ми представляємо п'ять клінічних випадків, а також розповідаємо: — яку нішу зайняла лапароскопія на етапі Role 2; — у яких випадках діагностична цінність лапароскопії переважає діагностичну цінність КТ; — скільки нетерапевтичних лапаротомій вдається уникнути за міжнародними даними; — що показує наш досвід застосування лапароскопії на Role 2. Цей та інші матеріали рубрики 1med.journal шукайте за посиланням - telegra.ph/Medicina-v-umovah… У публікації використано інтраопераційні фотографії, кадри лапароскопії, ендоскопії та променевих методів обстеження. Матеріал призначений для медичних фахівців виключно у наукових та навчальних цілях.

Для передового хірургічного етапу лабораторія — не просто допоміжна служба. Від результатів лабораторних обстежень залежить, чи почати масивну трансфузію, як коригувати ресусцитацію і чи можна евакуювати пораненого. Тому якісні лабораторні обстеження в умовах Role 2 мають бути максимально наближеними до пораненого. Якість лабораторії визначає не кількість аналізаторів, а те, наскільки добре організований ланцюг від забору крові до клінічного рішення лікаря. У новій статті розповідаємо: — чому ми працюємо у двох часових контурах: ургентному і розширеному; — які практичні рекомендації щодо організації лабораторного забезпечення Role 2 ми даємо; — який етап лабораторних досліджень є найвразливішим. Цей та інші матеріали серії «Медицина в умовах великої війни» шукайте за посиланням - telegra.ph/Medicina-v-umovah…

У лікарському середовищі післядипломне навчання посідає особливе місце. В умовах повномасштабної війни значення фахових курсів та тренінгів зростає ще більше, адже лікарям доводиться приймати рішення, що прямо впливають на летальність та частоту ускладнень. Підготовка — один із небагатьох чинників, на які можна вплинути ще до того, як поранений опиниться на столі. У новій публікації рубрики 1med.journal розповідаємо: — що доказова база каже про вплив підготовки на результати лікування поранених; — які навички є першочерговими для лікаря, який працює з бойовою травмою; — які фахові курси ми вважаємо найціннішими при роботі з пораненими; — чому в навчанні лікарів важливий системний підхід. Усі матеріали серії шукайте за посиланням - telegra.ph/Medicina-v-umovah… Якщо маєте власний досвід проходження фахових курсів — поділіться в коментарях і порадьте тренінги, які вважаєте вартими уваги колег.

Перший окремий медичний батальйон — один із підрозділів, які долучаються до проєкту «RoboBro». Для нашої роти НРК це означає системну підтримку: техніку, запчастини, транспорт та інше обладнання, необхідне для стабільної роботи команд. Для нас це важливо з дуже простої причини: чим краще забезпечена команда, тим більше можливостей вона має виконувати завдання і доставляти поранених до медиків. Дякуємо @BackAndAlive за підтримку розвитку роботизованої евакуації та за те, що допомагаєте нам масштабувати те, що вже працює і рятує людей. 💚 Підтримай проєкт «РобоБро» донатом - send.monobank.ua/jar/9Sb6Dn1…

«Турнікет-синдром» — один із широко вживаних термінів сучасної української військової медицини. Його вписують у первинні медичні картки, виносять у заголовки наукових публікацій, обговорюють на конференціях. При цьому консенсусного визначення терміна немає, а в міжнародній літературі наявні десятки понять-аналогів. Словосполучення «турнікет-синдром» є зрозумілим лише на перший погляд, а по суті — не має дефініції, чітких часових та клінічних порогів. Ми проаналізували історію використання цього терміна та його відповідників, знайшли аналогічні прецеденти у міжнародній практиці і запропонували свої варіанти заміни. У новій публікації рубрики 1med.journal розповідаємо: — що насправді означає «tourniquet syndrome» в англомовній літературі; — у чому різниця між класичним краш-синдромом та «турнікет-синдромом»; — які три варіанти заміни ми пропонуємо і чому жоден із них не бездоганний; — яке дослідження може розвʼязати цю проблему. Цей та інші матеріали серії «Медицина в умовах великої війни» шукайте за посиланням - telegra.ph/Medicina-v-umovah…

Є стереотип, що військова медицина — це не про чистоту та стерильність: обмежені ресурси, постійна загроза з боку ворога, а рахунок іде на хвилини. Проте відсутність санітарно-епідеміологічного контролю на Role 2 може мати наслідки для поранених на подальших етапах надання допомоги. Впродовж року ми виконали 3 серії мазків-змивів з навколишнього середовища наших передових хірургічних відділень, дослідили 540 проб, щоб ідентифікувати і класифікувати виявлені мікроорганізми та зʼясувати їх санітарне значення. У новій публікації рубрики 1med.journal розповідаємо: — які три «сліпі зони» ми знайшли на передових хірургічних відділеннях; — як зворотний зв'язок змінив наш погляд на прибирання; — що показала перевірка на антибіотикорезистентність; — і як можна обʼєктивно виміряти чистоту. Усі матеріали серії шукайте за посиланням — telegra.ph/Medicina-v-umovah…

За даними Першого медичного, поранені з ізольованою акустичною травмою становлять 26,5% від усіх, випадків доставлених на Role 2. При цьому навколо клінічного ведення акустичної травми продовжує культивуватись велика кількість міфів, стереотипів і застарілих практик, починаючи з діагнозу «акубаротравма», якого не існує в міжнародній літературі, і закінчуючи «чудодійними капельницями», які створюють лише видимість лікування. У новій публікації рубрики 1med.journal розповідаємо: — чому термінологія тут не формальність, а питання доступу до світової доказової бази; — як влаштований наш ланцюг отоларингологічної допомоги: від Role 2 до слухопротезування; — чому системні кортикостероїди «про всяк випадок» радше шкодять, ніж допомагають; — і що з цього всього насправді має доказову базу. Усі матеріали серії шукайте за посиланням — telegra.ph/Medicina-v-umovah…